Турянська долина

Якось старожили розказували, що чули свого часу теж від старих людей таке: в дуже давні часи вся смуга теперішньої долини уздовж Тур’ї не була заселена людьми. Це просто не було можливим.

Справа в тому, що значна частина долини була зайнята широким руслом річки, а вздовж нього були непрохідні зарослі, болота, покриті очеретом лимани. З тієї простої причини до річки зовсім не було доступу. Тільки за тою зоною починалися дуже густі ліси, що піднімалися аж до гір. На самих вершинах гір, що тягнулися паралельно до долини, на мальовничих полянах були розташовані невеликі поселення наших предків.

У ті давні часи не було нестатку води, вона була скрізь – навіть на вершинах гір. Землю обробляли поруч, її вистачало для всіх, щоб виростити достатній урожай. Нам залишається лише здогадуватися, чи в ті часи здійснювалась якась торгівля або обмін товарами. Одне можна вважати достовірним – раціон їжі значною мірою складали продукти полювання та рибної ловлі.

Мабуть, багато віків пройшло, багато води потекло по Турянській долині. Поступово русло річки звужувалось, береги висихали, ставали прохідними, давали доступ до русла річки. Ще через якийсь час люди почали вирубувати ліси і селитися в долині, на рівнішій і родючій землі, ближче до річки. Розчищену і окультурену площу люди зазвичай звали пасікою, поляною.

Це ще не була низинна частина долини, але тут було просторіше, затишніше, краще, ніж на теперішньому Медвежому, Плесканковці, Дудливому, Розі, Зернаві, Лупському, Ясіню та інших високогірних площах. Якщо нині ми спустимося з Діла до потоку Кальний, то виявимо різницю між назвою та ледь помітним чистеньким струмочком. Як він міг бути "кальним”, якщо тече високо в гірській ущелині – вище, ніж відомий Бистрик, що тече з самої Маковиці.

З Кального ми йдемо вниз і опиняємося на красивій сільській вулиці теперішньої Тур’ї Пасіки, де обабіч дороги будинки потопають в густих садах. Це Більово – мікрорайон на верхній окраїні села. Якщо озирнутися назад, то побачимо вершини гір, а попереду в низині, в голубому тумані теперішний центр села Тур’я Пасіка. Відстані однакові. Мабуть, Більово в давні історичні часи було своєрідним плацдармом "великого” переселення.

На вірогідність цієї легенди вказує і те, що всі села Турянської долини розташовані на дуже похилих в бік річки територіях. Більш важливим є те, що до недавніх часів в усіх селах зберігалися значні площі сильно заболочених місць – мочарів, оточених з усіх боків вулицями. Так було в центрах сіл Порошково, Тур’я Пасіка, Раково й інших. Між усіма без винятку селами обабіч дороги простиралися великі болотяні "мочила’’. Це був справжній Клондайк для частини мешканців села Тур’ї Ремета, бо вони виловлювали в тих мочилах багато жаб для своїх делікатесів. А ще тут навесні на безмежних територіях вся земля була вкрита різновидністю білих великих підсніжників. Тепер все пропало.

Як уявити собі, якою була в давні часи річка Тур’я. Вона мусила бути дуже повноводною. По всій її протяжності лівий берег був значно вищим і тому русло річки підступало до всіх гір, що нависали біля правого берега, а це Порошка, Обуч, Магура, Магурича і Симірська.

Цікаво, що всі села в Турянській долині розташовані навпроти цих гір. Більш цікавим є те, що всі ці гори зі східного боку однаково заокруглені до півночі. Скільки сили мала маса води в ті далекі часи, що вчинила на своєму шляху таку феноменальну пам’ятку. Русло теперішньої Тур’ї так і тулиться до цих гір.

Не було би Тур’ї, якби не Шипот, Гута, Зернуський, Борсучина, Брусний, Воєводин, Добрин, Туриця, Клокотива та інші. Колись вони були грізними річками, але упродовж минулого століття втратили свою велич. Це позначилося і на Тур’ї. На початку двадцятого сторіччя вона, звичайно, вже не була такою, як колись давно, але була вона глибокою, повноводною, з численними вирами та вимоїнами. Текла річка петляючи в різні боки, ледве не роблячи кола, уздовж русла в багатьох місцях знаходилися досить великі острови. А найважливіше – русло ріки було в тіні високих дерев: вільхи, верби тощо. Швидкість течії була малою. Навіть під час повені вона не сильно змінювалася, просто вода розливалася на при­бережні луки і поля, що було на користь землеробству.

За півстоліття Тур’я сильно змінилася, обміліла. Причин тому декілька. Це і знищення лісів з вини держави, і те, що в радянські часи природне русло ріки було замінено каналом. Через це швидкість течії набагато зросла, збільшилось і випаровування води під відкритим сонцем в камінному руслі, а дерева на берегах майже відсутні. Але головною причиною слід вважати зміни, що відбуваються в природі на нашій планеті. Слід очікувати, що ця тенденція буде погіршуватись і надалі, дефіцит води зростатиме з кожним роком і прогнозувати це явище важко.

Хочеться повторити влучні слова з вірша нашого земляка:

Річку Тур’ю в саму бурю

досить легко перейти,

а без бурі навіть кури

не замочать в ній хвости.